Helicobacter pylory IgG та IgA - Діагностичні маркери гастро-дуоденальної патології людини
На сьогоднішній день встановлено, що Helicobacter pylori відіграє значну роль у етіології та патогенезі таких патологічних станів, як хронічний антральний гастрит, виразка шлунка та дванадцятипалая кишка, MALT-лимфома та рак шлунка. Джерелом інфекції є людина.
Механізм передачі - фекально-оральний та йатрогенний (через недостатньо дезінфіковані медичні інструменти під час гастроскопії). Helicobacter pylori - невелика спіралеподібна, грам-негативна, мікроаерофільна бактерія, яка має уреазну активність.
Патогенетична роль Helicobacter pylori полягає у здатності колонізувати пілоантральний відділ слизової оболонки шлунка та ініціювати запальний процес (як за безпосередньої дії факторів вірулентності збудника на епітеліоцити, так і в результаті травмуючої дії активованих імунокомпонентних клітин та неспецифічних факторів резистентності організму людини). Однак, окрім Helicobacter pylori, причиною гастродуоденальної патології (ГДП) можуть бути і інші етіологічні агенти, що ускладнює вибір тактики лікування хворих. Тому в наш час невід'ємною частиною діагностики ГДП є застосування методів дослідження Helicobacter pylori, які поділяються на інвазивні та неінвазивні. До інвазивних методів відносяться: бактеріологічний, морфологічний, цитологічний методи та швидкий уреазний тест. Інвазивні методи передбачають аналіз біопсійного матеріалу, отриманого в результаті ендоскопічного обстеження, яке достатньо трудомістке і не завжди інформативне. Серед неінвазивних методів розрізняють уреазний дихальний тест, ПЛР, визначення антигена Helicobacter pylori в калі, серологічний метод. Виявлення специфічних антитіл класів IgA, M, G до Helicobacter pylori в сироватці пацієнта методом імуноферментного аналізу (ІФА) є простим, швидким та обґрунтованим підходом у діагностиці інфекції Helicobacter pylori. Діагностично-важливі титри антитіл IgG з'являються через 3-4 тижні з моменту інфікування. Окрім встановлення факту інфікування, виявлення IgG до Helicobacter pylori також дозволяє контролювати ефективність проведеного лікування (хоча титри IgG знижуються повільно, сучасні ІФА тест-системи дозволяють реєструвати значне зменшення рівня антитіл вже через 1-3 місяці з початку терапії). Разом з IgG, IgA до Helicobacter pylori також є важливим діагностичним маркером ГДП людини. Виявлені антитіла IgA до Helicobacter pylori вказують на сильне місцеве запалення слизової оболонки шлунка чи дванадцятипалої кишки. За літературними даними, виявлення IgA до Helicobacter pylori (у пацієнтів з позитивними IgG) корелює з активною інфекцією у 95% та 74% випадків виразки дванадцятипалої кишки та шлунка відповідно. Окрім того, виявлення IgA до Helicobacter pylori використовується як допоміжний тест у діагностиці інфекцій Helicobacter pylori у випадках з негативними IgG. Виявлення антитіл IgM до Helicobacter pylori є менш інформативним, оскільки вони виявляються тільки на ранньому етапі інфікування на протязі короткого періоду часу в невеликих концентраціях, і тому мають незначну діагностичну цінність. Отже, одночасне дослідження IgG+IgA до Helicobacter pylori є високо інформативним підходом у діагностиці причин шлунково-кишкових захворювань, виявленні активності інфекційного процесу за участю Helicobacter pylori та моніторингу ефективної ерадикації збудника.
Показання до призначення:
первинна діагностика інфікування Helicobacter pylori;діагностика шлунково-кишкових захворювань (гастрит, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, новоутворення ШКТ);обстеження пацієнтів, які належать до групи ризику розвитку виразкової хвороби та раку шлунка;моніторинг ефективності лікування пацієнтів з Helicobacter pylori-асоційованими захворюваннями.
