Профілактика утворення каменів у жовчному міхурі

Хронічний калькульозний холецистит - це захворювання жовчовивідної системи, яке характеризується хронічним запаленням слизової оболонки жовчного міхура з утворенням у його порожнині жовчних каменів (конкрементів). У більшості пацієнтів від самого початку хвороба набуває хронічний характер з повільним, поступовим прогресуванням патологічного процесу в жовчному міхурі. Утворення каменів відбувається на тлі змін метаболізму жовчі та зниження евакуаторної функції жовчного міхура.

До основних факторів, які призводять до утворення жовчних каменів, відносяться:

• порушення моторно-евакуаторної функції жовчного міхура з тривалим застоєм жовчі;
• перенасичення жовчі холестерином.

Хронічний калькульозний холецистит у своєму розвитку проходить кілька етапів. Зазвичай спочатку виникають функціональні розлади (дискинезії) жовчного міхура з розвитком хронічного застою жовчі в жовчному міхурі та порушенням її циркуляції.

Початкові прояви захворювання важко діагностувати через слабко виражену симптоматику. Тим не менше важливо вже на ранніх етапах діагностувати ці стани, виявити у пацієнтів фактори розвитку холелітіазу та провести лікувально-діагностичні заходи.

Профілактика холелітіазу передусім повинна починатися з вчасного виявлення жовчного відкладення та функціональних розладів жовчного міхура. Відкладення - це неоднорідність, суспензія жовчі, виявлена за даними ультразвукового дослідження (УЗД), це оборотна передкам'яна стадія холелітіазу, а мікроліти - це вже жовчні камені, хоча й невеликих розмірів.

Обстеження пацієнтів з жовчним відкладенням та дисфункцією жовчного міхура включає лабораторні методи дослідження, зокрема біохімічні дослідження:

• печінкові проби: загальний білок, загальний білірубін та його фракції, АЛТ та АСТ, лужна фосфатаза, гамма-глутамілтранспептидаза;
• ліпідний склад крові: загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів низької та високої щільності, тригліцериди;глюкоза та тест на толерантність до глюкози;
• імуноферментний аналіз та полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для виявлення вірусних гепатитів B, C, TTV, G;
• інструментальні методи: УЗД органів черевної порожнини з оцінкою скорочувальної функції жовчного міхура;фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС).

Основним інструментальним методом діагностики жовчного відкладення, дисфункції жовчного міхура та жовчевивідних шляхів є сонографічне дослідження. Найбільш простий варіант оцінки моторно-евакуатної функції ЖМ полягає в оцінці розміру та об'єму ЖМ до та через 45 хвилин після стимуляції стандартним пробним сніданком з вмістом 20г жиру (сметана, оливкова, соняшникова олія).

Під час УЗД визначають вихідний об'єм ЖМ, ступінь максимального скорочення порівняно з вихідним рівнем, відносну швидкість виведення жовчі (відношення максимального скорочення до тривалості фази скорочення). При гіпермоторному стані ЖМ збільшується швидкість його виведення. При гіпомоторному стані ЖМ зменшення швидкості виведення ЖМ відбувається як через зниження ступеня максимального скорочення, так і збільшення тривалості фази скорочення.

У частини хворих жовчне відкладення є стадією розвитку холелітіазу, що призводить до розвитку важких ускладнень. Рубцеве звуження холедоха та сфінктера Одді може призводити до розвитку хронічного обструктивного панкреатиту. Тривале існування жовчного відкладення в деяких випадках ускладнюється "відключеним" ЖМ, гнійним холангітом, гострим холециститом та гострим панкреатитом.