Психологічне консультування

Основою психологічного консультування є надання професійної допомоги людині та її близьким у вирішенні різних складних ситуацій та допомога у знаходженні відповідей на виниклі життєві питання.

Моя робота полягає в співпраці з людьми, які прагнуть вирішити проблеми життєвих криз, сімейних складнощів, міжособистісних відносин та інших ситуацій. Під час психологічного консультування я не лише надаю емоційну підтримку та проявляю чутливість до поточного стану особи, але й допомагаю сформулювати проблему, знайти прийнятний вихід із складної ситуації та змінити своє ставлення до неї. Крім того, я навчаю клієнта протистояти стресам, допомагаю розвинути реалістичне сприйняття світу та максимально використовувати внутрішні ресурси. Зустрічі в моєму офісі в медичному центрі "БІО+" з психологом-консультантом зазвичай тривають від однієї до двох годин (індивідуальний підхід до кожного). Зазвичай короткотермінова психотерапія включає в себе від 6 до 8 консультацій з частотою один-два рази на тиждень. Психологічне консультування також використовується у співпраці з іншими спеціалістами-лікарями, які можуть призначити одночасно медикаментозне лікування.

Когнитивно-поведінкова терапія

- базується на принципах теорії навчання, яка вважає, що різні типи поведінки розвиваються внаслідок звичайної реакції людини на зовнішні умови. Іншими словами, коли ми реагуємо на зовнішній стрес, ми формуємо в собі певну модель поведінки - звичайну реакцію, яка, можливо, не завжди є правильною. І ця сформована модель поведінки може сама по собі спричиняти деякі порушення. Проте звичку можна не лише сформувати - від неї можна позбутися, навчитися новій, більш правильній і корисній...

Когнітивні методики допомагають впізнати, проаналізувати і, за необхідності, змінити негативне сприйняття подій або ситуацій. За допомогою когнітивних методик можна також змінити характерний для такого способу мислення фатальне сприйняття паніки, завдяки чому скорочується тривалість самого нападу, а його вплив на емоційний стан зменшується.

Арттерапія

- це форма психотерапії, яка доступна всім: як дітям від 5-6 років (оскільки до цього віку символічна діяльність ще тільки формується), так і дорослим. У її основі лежить творча діяльність, насамперед, малювання.

Творчий процес є основним терапевтичним механізмом, що дозволяє у специфічній символічній формі перебудувати конфліктну травмуючу ситуацію, знайти нову форму її вирішення. Через малюнок, гру, казку арттерапія дає вихід внутрішнім конфліктам і сильним емоціям, допомагає зрозуміти власні почуття та переживання, сприяє підвищенню самооцінки і, звичайно ж, допомагає у розвитку творчих здібностей. Крім того, активна творча діяльність сприяє розслабленню та зняттю напруги. Незважаючи на простоту і доступність методу, це глибока та серйозна форма психотерапії, яка має свої показання, до яких відносяться: неврози, підвищена тривожність, страхи, низька самооцінка, складнощі у взаємини з навколишніми, депресії, стресові ситуації (включаючи сімейні).

Системна сімейна терапія

Системний психотерапевт взаємодіє з сім'єю як з цілиною, досліджуючи детермінанти цього складного надіндивідуального утворення. Навіть якщо він звертається до когось з членів сім'ї, він звертається до сім'ї в цілому, і терапевтичний вплив спрямовує на всю сім'ю. Якщо він пропонує щось змінити, то втягує в цю зміну кожного, відповідно, для кожного переформулюючи свою пропозицію, залежно від тієї функції, яку виконує в сім'ї дана людина. На терапію приходять сім'ї, готові і прагнучі до змін, але всіма силами намагаються зберегти звичний спосіб підтримки складеної структури відносин. Те, що звичне, як правило, не усвідомлюється. Тому завдання системного терапевта - зрозуміти і допомогти сім'ї орієнтуватися у тому, як вона складена, і чому цей механізм перестав виконувати свої функції.

Методи, що використовуються при роботі з дітьми (від 3 до 11 років)

У дитячому консультуванні або психотерапії замовлення на роботу з дитиною з її проблемою надходить від батьків: саме батьки стурбовані тим, що відбувається з дитиною, її поведінкою або спілкуванням з ними та оточуючими. Навпаки, дитина, як правило, задоволена собою і не вважає, що їй потрібна психологічна допомога. У цьому і полягає складність роботи з дитиною, оскільки дуже важливо в подальшому встановити "робочий альянс" з нею для надання допомоги.

Часто мама звертається з проблемами та турботами щодо своїх дітей. І перша зустріч відбувається з мамою, яка надає попередню інформацію про причину звернення, розвиток дитини на різних вікових етапах. Ця інформація допомагає в подальшій роботі з дитиною, дає змогу оцінити вплив батьків на дитину та яку роль вони відіграють у виникненні проблем дитини. Звісно, ми рекомендуємо паралельно психологічне консультування батьків, оскільки це може впливати на зміну домашнього середовища та несе підтримуючу ціль саміх батьків, а також має більш благоприємний вплив на вирішення проблем самої дитини.

У процесі індивідуальної роботи з дітьми психолог-психотерапевт використовує одне з напрямків практичної психології - дитяча психоаналітична терапія в поєднанні з ігровою, пісковою та арт-терапіями. Використання цих методів залежить від стадії розвитку та індивідуальних особливостей дитини.

Ігрова терапія

Перші спроби проведення психотерапії з дітьми здійснив З. Фрейд у 1909 році, допомагаючи вирішити внутрішні конфлікти та страхи маленького хлопчика Ганса. Гра почала включатися в терапевтичний процес з 1919 року. Анна Фрейд і Мелані Кляйн (дитячі психоаналітики) почали активно застосовувати ігрову терапію у роботі з дітьми.

Гра дитини виконує три основні функції в психоаналітичній ігровій терапії. В першу чергу вона дозволяє аналітику встановити контакт з дитиною. Вдруге, гра дозволяє психотерапевту спостерігати за дитиною і отримувати інформацію, на основі якої можуть формуватися гіпотези про причини виникнення проблем. І, нарешті, гра є посередником у взаємодії між дитиною та аналітиком. Не лише дитина може надавати терапевту інформацію, яку він не міг би передати іншими способами, але й аналітик використовує гру та опис гри для передачі інформації дитині, тобто аналітик дає інтерпретацію, спрямовану на героїв чи об'єкти гри дитини, а не самій дитині. Тим самим допомагаючи йому досягти розуміння своїх внутрішніх конфліктів, що допомагає краще впоратися з ними в реальному житті.

Пісочна терапія

Метод пісочної терапії сягає свого початку в 1929 році, коли англійський дитячий психотерапевт вперше застосувала пісок у гральній психотерапії з дітьми. Пізніше пісочна терапія була розроблена австрійським психоаналітиком, учнем З. Фрейда К. Г. Юнгом. Пісочна терапія вже отримала визнання та широке поширення в Європі та США, а зараз почала активно завойовувати позиції в Україні і поступово починає застосовуватися в нашій країні.

Пісочна терапія - один із сучасних методів психотерапії, який застосовується як у роботі з дітьми, так і з дорослими. Основними інструментами цього методу є пісок і мініатюрні фігурки, для створення пісочного полотна. Кожна фігурка з'являється у пісочній композиції не випадково, вона виражає найбільш актуальні для дитини почуття та думки.

Під час гри у пісок діти виводять свій внутрішній світ у зовнішнє простір і обробляють його. Внутрішнє життя дитини іноді драматичне, в нього існують мучучі невирішені проблеми. Все це відображає створений ним рельєф.

Гра з піском дозволяє активізувати уяву та виразити з'являються при цьому образи. Граючий може осмислити зміст підсвідомого, створюючи пісочні ландшафти один за одним. Образи цілющі, оскільки вони сприяють включенню неосвідомлених психічних вмістів у свідомість. Людина "працює" над своїми символами, своїми проблемами і таким чином подолує внутрішню кризу.

Пісочна та гральна терапії слугують як терапевтичним, так і відмінним діагностичним методом.

Методи, використовувані при роботі з підлітками (віком від 13 років)

Центральними проблемами цього вікового періоду є відокремлення від батьків та розвиток стійкого відчуття власного "Я", розвиток особистої системи цінностей, оскільки до підліткового віку дитина приймає систему цінностей своїх батьків, але потім мовляв, від'єднується від ланцюга. Він готовий переглянути всі раніше засвоєні цінності і стандарти. Це, звичайно ж, не означає, що все буде змінюватися, але все ж таки попередні налаштування піддадуться сумнівам.

У підлітковому віці основною проблемою є самовизначення та формування власної світоглядної позиції та самосвідомості - це етап прийняття відповідальних рішень, етап людської близькості, коли цінності дружби, любові, інтимної близькості можуть бути пріоритетними. Для цього підліткові та юнакові потрібно розібратися в собі, краще зрозуміти себе та свій внутрішній світ.

З підлітками у віці від 13 до 20 років робота під час індивідуального консультування базується переважно на застосуванні методів розмовної терапії (психоаналітична психотерапія), принципу діалогічного спілкування, рівноправних відносинах з метою спільного вивчення конкретної психологічної ситуації та спільного її вирішення. Оскільки особливе значення в роботі психолога з підлітком набувають такі аспекти, як повне прийняття підлітка таким, як він є. При цьому подавляюча більшість проблем підліткового періоду вирішується шляхом підвищення самооцінки підлітка та прояснення змін, які відбуваються в його внутрішньому світі та у відносинах з оточуючими.